Арміє Українська
Там, у дрімучій глибині віків,
Твоє святе ховається коріння,
Прошите дзвоном ратищ і щитів
Та скріплене князівським повелінням.
Плач Ярославен чути на зорі...
Бо ж від Путивля до Карпат відрогів:
Повсюду сплять твої богатирі -
Держави давньоруської залога.
Над ними бродять шелести дібров,
Вітчизни голос ллється солов'їно,
Їх дух навали нечисті зборов,
І виплекав матусю-Україну.
...Чумацький шлях запалює зірки,
Човнів золотить відчайдушні зграйки.
Ідуть в похід на Кафу козаки,
Дніпрові хвилі колисають чайки.
В ярмі десь стогнуть сестри і брати
І кожен за свободу буде вдячний.
Міцній, козацька сило, і рости,
Тебе ж очолив славний Сагайдачний.
Світ за очі тікає польський пан.
Горить Вкраїна правдою живою,
Твоя то гордість, мудрий наш Богдан
До волі шлях торує булавою.
Та не судилось воленьки, землі,
Сміється в очі доля, як дурепа:
Вітчизну поділили москалі,
В борні зламавши лицаря Мазепу.
Розверзлись небеса в дощі рясні,
То мати-Україна заридала,
Бо ж попелом ставали курені
І Січ, оплот останній, розтоптали.
Століттями ти в думах і серцях
Закутого народу проблукала,
Стояла обеліском на мерцях,
Клубки одчаю зболено ковтала.
Та все ж прийшла та зоряна пора,
Коли ганебно впали царські мури.
Й знамена Сагайдачного Петра
Вели на битву вояків Петлюри.
На луках кров червона, мов роса,
І ллє її якесь мурло грузинське.
То більшовизму клятого коса
Вбиває в українцях українське.
Та ні, не вибить, віра в них живе
Вони усі - то армія повстанська.
Хай міць твоя всі пута розірве
Й розвіє прахом задуми поганські.
Оплотом волі, сили і добра,
Стоїш велично, арміє, однині
Ти по обидві сторони Дніпра
І вірно служиш неньці-Україні!
Терен
Це свято пам’яті про наших гордих предків, які пером і словом, вогнем і мечем виборювали право на незалежність рідної держави; свято вшанування козацької доблесті та звитяги; свято вдячності ветеранам Другої світової, які також воювали за свою землю. І, нарешті, це день усіх героїв сьогодення, які хоробро боронять кордони України від зазіхань північного сусіда-агресора, та усіх тих, хто поклав своє життя на Сході країни в ім’я суверенності та єдності нашої держави.
Цей день обрали не випадково. Споконвіку на свято Покрови наші пращури вшановували воїнів-захисників. Традиція ця дуже давня і походить ще з часів Київської Русі. Козаки вважали Покрову своєю заступницею.
На Січі була церква на честь Покрова Пресвятої Богородиці з іконою її Покрова. Збираючись у похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї Покровительки. Повернувшись щасливо з походу, дякували Їй за збережене життя.
Оберігає Пресвята Богородиця і теперішніх оборонців державних кордонів. Вони разом з усією країною прохають у Всевишнього миру для України. З такими молитвами 14 жовтня, у велике православне свято, звертатимуться до Господа і священнослужителі та віряни кожного храму.
Та не лише свято Покрови та День козацтва відзначають 14 жовтня. Вважається, що саме цього дня 1942 року була створена УПА. А вже 30 травня 1947-го Українська повстанська армія оголосила свято Покрова своїм офіційним святом.
День захисника України — свято не тільки військових. Це свято нескорених, свідомих громадян, які вболівають за долю нашої країни, день усіх небайдужих, які своєю професійною діяльністю, сумлінною працею, волонтерською роботою забезпечують Україні захист — економічний, гуманітарний, інформаційний.
Немає коментарів:
Дописати коментар